Килина Бишер: Я не вважаю себе перфекціоністкою, але так думає моя команда

Сегодня мы общаемся о пиаре с Килиной Бишер. Килина — это творческий псевдоним интереснейшей личности, которая выбрала непростой профессиональный путь. Из скромного личного блога Bookinbag вырос в концепцию пиар-агентства некоммерческих культурных и образовательных проектов. К этому ядру быстро подтянулась многоязычная креативная команда.

“Нужно скорее выпустить этот материал, ведь через время я буду уже совсем другой, мы очень сильно растем с каждым новым проектом”, — сообщила мне Килина. Перейдем же на українську, якою Килина і вела розмову.

Про команду та ролі

Я є засновницею PR-агенції BOOKINBAG (це вже не стартап, але й до слова бізнес ще треба дотягнутися). Моя роль у команді така: PR-стратег і наставник. Підсумовую думки, шліфую вже прописані концепти, погоджую партнерства, маркую пріоритети, просуваю бренд.

Моя справа — дати правильне завдання правильній людині. Важливим є вчасний фідбек, особливо, коли він жорсткий.

Це дуже втомливо — постійно давати фідбеки про працю іншіх. Водночас, коли надихаєш інших на результат, відверто вказуєш, що “добре”, а що “непристойно зле”, то по-доброму дивуєшся: за тиждень-другий ви разом втілюєте начебто неймовірне на старті.

kilina-bisher-1

Коли зростаєш у сфері PR-у та креативної економіки, то кожні півроку (чи й частіше) є нагода спробувати нову роль (підроль). Себто постійно ростеш — бачиш ту ж дійсність з різних боків, під різними кутами. І можеш передбачити зони ризику та відточити інструменти на практиці, зрозумівши їх природу. І мова тут не тільки про прес-релізи, а й людські стосунки.

Мови є нашою гордістю: англійська, іспанська, польська та французька. Відповідно, багато читаємо не тільки українською чи російською, можемо під проект опрацювати “тонни” досвіду іноземного. І при цьому, я завжди за розробку концептів, а не сліпу адаптацію.

Про Україну та інші країни

Мені 26 років, і я дуже мало встигла. Моєму курсу на міжнародні проекти — десь років п’ять, а воно б мало бути у мене з дитинства. Всі кордони у нас в голові — Україна, Франція — все це дуже умовно, бо є “твої” люди, є спільні проекти, є купа можливостей.

Коли ти мислиш рівнем не лише своєї країни, а шукаєш шляхи просування задуманого проекту деінде, то усвідомлюєш, наскільки мислив бідно раніше. У Швеції я зрозуміла, що я — людина світу.

Про комунікацію з людьми

Візитівка не є людиною. Так само і справжнє знайомство неможливе під час кава-розмови (якою б довгою вона не була). Справжнє знайомство — це спільний проект, спільна подорож. Це з досвіду.

Головне — не обламати крила. Жорсткий підхід можна сьогодні зустріти усюди: і у бізнесі, і навіть у волонтерських командах — тебе спочатку намагнічують, а потім ображають та принижують. Я намагаюся у команді давати не критику, як таку, а вказувати людині на зони росту. Критика може стосуватися лише створеного.

Розчаровуватись у людях боляче, бо зруйновано картинку світу, в яку повірив.

Дрібниці важливі. Ти можеш ідеально зорганізувати лекцію: подбати про тему та спікера, зібрати емпативну аудиторію… Але наприкінці конс’єржка не відчинить запасного ходу, бо не дуже довіряє людям. І гості, відповідно, будуть стовбичити перед ліфтами, не зможуть швидко опинитись на вулиці, будуть трохи розчаровані таким форсом і навіть злі. Тому, про всяк випадок, шоколадка має бути у моєму рюкзаку, щоб розтопити чиєсь зморщене серце.

kilina-bisher-2

Про особисте

Я не вважаю себе перфекціоністкою, але так думає моя команда. Я ж вважаю, що, як і добрий вірш, PR-текст треба вчасно обірвати. Бо оперативність у цій професії у тандемі грамотністю. Коли я мию посуд, до мене навідуються найкращі ідеї. За умови, що я не увімкнула подкасти Design Matters від Деббі Мільман.

У нашого покоління, на жаль, нема логіки стосунків з батьками. Моя мама взагалі не розуміє, що таке PR, і не має терпіння слухати про нього. Вона щиро хоче, але не може передати мені свій досвід.

Про книжки

BOOKINBAG розшифровується як “книжка у рюкзаку”. У піарі без книжки ніяк — це твій інтелект, свіжі думки, матеріал для меседжів. І не тільки, і не стільки твоїх.

Книжка вчить бути послідовним: повертаєшся до неї щовечора, читаєш порціями (по главі, або по сторінці — якщо книжка складна). У мене відчуття, що я маю стосунки з усіма книжками, які читаю і читала. От не можу забути “Хресного батька” Маріо П’юзо, наприклад.

Україні, як повітря, бракує системного менеджменту. Лідери — це прекрасно, вони проймають ідеями, але далі — системна рутина за монітором. Хтось же має писати, редагувати тексти, сайт, врешті. Вчасно розсилати прес-анонси. Продумати логістику туру письменника, структуру події до дрібниць. Ми вийшли на ринок неприбуткових чи малоприбуткових проектів, щоб бути системним креативним менеджментом. І нам вдається. Бо ми чергуємо рутину й концепти, рутину і зйомки, рутину і події…

Як правило, працюємо з бізнесом, що бажає втілювати освітні, культурні проекти. Часто — КСВ-проекти (корпоративної соціальної відповідальності) чи нетипові, корисні для суспільства рекламні кампанії. Нашими партнерами також були і є громадські організації, люди-бренди, команди, що поширюють знання в офлайні чи просторами павутини.

kilina-bisher-new1

Неприбуткові проекти є порухом чиєїсь душі. І в кожному із них – унікальність, значимість. Щоправда, скромні бюджети. Ми також скромні. І тому я й кажу, що до слова “бізнес” нам ще треба дотягнутися. Однак за професійний супровід бренди та люди-бренди готові платити. Головне – щоб ми вчасно зустрілись, щоб нас вчасно порекомендували. А далі – довгострокове партнерство.

Про системний менеджмент і ринок

Піар – одна з умов розвитку проекту, бо про те, що ви робите, що плануєте, мають системно чути правильні люди. Тоді й бюджети легше підшукати. І довіра до бренду висока. Дехто навіть і не здогадується, що для грантодавця важливо побачити у вашому проекті рядок PR-кампанія. Бо ж, чим відоміший проект, тим значиміший в інформаційному суспільстві, яке і є нашою дійсністю. Еко-, наукові, освітні, культурні, туристичні, урбаністичні, стартап-проекти… Я не можу обрати з-поміж. Якщо все ж треба, то я особливо люблю книжкові та КСВ-проекти бізнесу.

kilina-bisher-3

Про негатив у піарі

Негативне сприйняття піару як такого береться з політики. Бо медійні персони цієї сфери (інколи лише медійні) щедро інвестують у піар, а рівень політиків у нас невисокий, погодьтесь. Тому помітним є піар у контексті бордів та розтрачених бюджетів. От і конотація терміну страждає. У інших сферах бюджети скромніші, набагато. А системності більше, що тішить.

Про журналістів

Мене досі дивує, що журналісти чи редактори порталів не перепитують (тут мова про онлайн-видання та надані прес-офісами матеріали). Я знаю про прес-реалізм. І читала “Новини пласкої землі” Ніка Дейвіса… Розумію, що часу справді обмаль, — так побудована система ЗМІ. Однак прикро, коли так багато сміття в онлайні. Тому мені близька установка: перш ніж щось написати і опублікувати, треба декілька разів подумати.

Більше року нема балансу у моєму житті, бо стартап – це непросто. Найбільше часу я інвестую у BOOKINBAG. Мій чоловік часто буває у відрядженнях, тому такий перегин можливий. Але подорожей, відпусток, спортивних успіхів, навіть малюнків олівцем відверто мало. Зате є результат і команда, реально команда мрії. Ми, до речі, не вживаємо в офісі слово “робота”. Бо PR не є професією на декілька годин. Це невпинні комунікації. І професія-допінг.

kilina-bisher-new2

Ідеї з’являються повсюдно. Коли от-от перегориш, знаходиш щось, що тебе наповнить. Іноді — випадкова розмова з новою, але відверто “твоєю” людиною. Частіше — якийсь артбук, хороша книжка. У моєму випадку — це хороша аудіокнижка. Я — аудіал, котрий економить час на улюблену справу, слухаючи в дорозі класиків.

Ми не боїмося вживати складні слова у презентаціях. Це питання розвитку мови – кожне нове незвичне слово робить мову об’ємнішою. Ще й привертає увагу. Таким словом-якорем у презентації нашої команди є “лемніската”. Це — безконечність.

4 мысли о “Килина Бишер: Я не вважаю себе перфекціоністкою, але так думає моя команда

  1. Kristina Korzh сказал:

    Прекрасное интервью! Классно мне, что знаю вас обеих, Ира и Килина)) Пойду и я растоплю шоколадкой чье-то сморщенное сердце))

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *